Підсилювач бампера передній,задній на Пежо 407 (Peugeot 407) 2004-2010

підсилювач бампера передній,задній на Пежо 407 (Peugeot 407) 2004-2010

Сім'я Пежо з містечка Valentigney, комуна Montbeliard, почала займатися мануфактурным справою в 1700-х рр. У 1840-му вони запустили виробництво кофемолок, дробарок для перцю і солі. Запатентований сталевий механізм гарантував безвідмовну роботу, тому виробник надавав (і надає досі) довічну гарантію на металеві елементи млинів для перцю, солі чи кави. 20 листопада 1858 року Еміль Пежо запатентував використання зображення лева в якості торгової марки. Компанія увійшла в ринок транспортних засобів за допомогою одягу, в конструкції якої використовувалися сталеві прути; далі з'являються каркас для парасольок, леза для пилок, спицованные колеса і в кінцевому рахунку велосипеди В 1882 р. Арман Пежо представив свій пенні-фартінг «Le Grand Bi» і ряд інших велосипедів. Збірка тривала до зовсім недавнього часу, хоча автомобільна і велосипедна компанії розділилися в 1926 р.

Арман Пежо рано почав цікавитися автомобілем і переконався в його життєздатності. Перша машина Пежо (триколісний, спроектований Леоном Серполле) була готова в 1889 році; всього зібрали лише чотири штуки. Сила пара була важкою і громіздкою і потребувала тривалого часу прогріву. У 1890 р. після зустрічі Еміля Левассора, заради чотириколісного автомобіля пар замінили на бензиновий , який побудував Panhard за ліцензії Даймлера. Автомобіль був більш складним, ніж багато його сучасники, з трьох-опорної підвіскою і слизькій передачею.

Потім: в 1892 зібрали двадцять дев'ять автомобілів, сорок 1894, сімдесят два 1895, 156 в 1898 і рівно триста в 1899 р. Цим раннім моделям давали числа з «Type», наприклад Type 12, починаючи з 1895. Пежо став першим виробником, який використовував гумові шини на бензиновому автомобілі в цьому ж році (міцні шини).Пежо також став піонером в перегонах моторних, взявши участь у 1894 Paris-Rouen Rally на п'яти машинах (прийшовши до фінішу другим, третім {П'єр Жиффард, задумав це випробування} і п'ятим {Коехлин}) і в 1895 Paris-Bordeaux на трьох, де їх побив автомобіль Panhardа (незважаючи на середню швидкість 20.8 км/год і взяття призу 31 500 франків. Тут також відзначився дебют в гонках в які був взутий Пежо; вони виявилися недостатньо міцними. Однак, транспорт все ще сильно змахував на безкінні каретки по зовнішності і управлявся румпелем.

У 1896 р. світ побачив перші двигуни Пежо; вони більше не залежали від Даймлера. Спроектований Ригуло, перший мотор мав 8 л. с. і розташовувався ззаду Type 15. Він також послужив підставою для майже точної копії, зробленої Шнайдером.Послідували подальші удосконалення: движок перемістився вперед (на Type 48) і незабаром опинився під капотом (кожухом) в передній частині автомобіля; на Type 36 з'явився кермо; і вони почали більше схожим на сучасну машину.

У 1896-му Арман Пежо порвав з Les Fils de Peugeot Frères, щоб заснувати свою власну компанію, Société Anonyme des Automobiles Peugeot, побудувавши нову фабрику і повністю зосередитися на автомобілях.У 1899 продажі досягли 300 шт.; загальні автопродаж по всій Франції в тому році склали 1200. У тому ж році Лемэйтр переміг в Nice-Castellane-Nice Rally на особливому екземплярі з 5850 см3 і 20 л. с.

На Паризькому Салоні в 1901 Пежо представив невеликий приводний двигун одноциліндровий з 652 см3 і 5 л. с., під назвою Bébé (Малюк), розроблений молодим починаючим конструктором Е. Бугатті, і втратив свій консервативний спосіб, ставши лідером стилю.Зайнявши дев'ятнадцяте місце в 1902 Paris-Vienna на авто з 50 л. с. і 11322 см3 і невдало виступивши з двома схожими автомобілями, Пежо вийшов з перегонів.

Пежо додав мотоцикл в ряд своєї продукції в 1903 році, і з тих пір їх випускали під маркою Peugeot. До 1903 р. Пежо виробляв половину автомобілів у Франції, і вони пропонували Bébé з 5 л. с., четырехместник з 6,5, 8 і 12 л. с., нагадуючи сучасні моделі Mercedes.

На Салоні в 1907 був показаний перший двигун з шістьма циліндрами і відзначений Тоні Хубер як машинобудівник. До 1910 р. виробнича лінія Пежо включала двигун на 1149 см3 з двома циліндрами і шість чотирициліндрових, між 2 і 6 літрів. А в 1912 році в виробляє sochaux відкрилася нова фабрика, яка стала основним заводом у 1928, вона функціонує дотепер (у 2008 році завод виробив 290 000 автомобілів).

У 1912 Бугатті, спроектував новий двигун об'ємом 850 см3 і чотирма циліндрами.У тому ж році Пежо повернувся до гонок з командою з трьох водіїв-інженерів (покоління, типове для епохи піонерів, іллюстріруемих в тому числі і Енцо Ферарі): Жюль Гу (дипломований спеціаліст Arts et Metiers, Париж), Паоло Цуккарели (з Hispano-Suiza) і Джорджс Боиллот (їх усіх називали Les Charlatans, Шарлатани), з 26-річним швейцарським інженером Ернестом Генрі, щоб здійснити свої ідеї. Компанія вирішила, що гонки на voiturette (легковому малолитражном автомобілі) були недостатні, і захотіла спробувати grandes épreuves (великий тур). Вони зробили це з розробкою tour de force: 7,6 літровий четырехцилиндровик (110×200 мм) з чотирма клапанами на циліндр. Він виявився швидше, ніж інші автомобілі його часу, і Боиллот виграв 1912 French Grand Prix на середній швидкості 68,45 км/год, незважаючи на втрату третьої передачі та взяття двадцатиминутного піт-стопа.У травні 1913 Гу взяв цей же приз в Індіанаполісі і виграв на середній швидкості 75,92 км/год, при максимальній 93,5 км/ч. В 1914 3-літровий L5 Боиллота встановив новий кругової рекорд Інді 99,5 км/год, а Дерей прийшов другим (після колишнього аса Пежо Рене Томаса на Delage з 6235 см3). Інший (під управлінням брата Боиллота, Андре) брав участь у 1915; схожі моделі перемогли в 1916 (Даріо Реста) і 1919 (Хоуді Вілкокс).